Чим прагне бути Killer Is Dead? Чи варта ця гра ваших часу та грошей? І чому огляд запізнився аж на три місяці? Зараз дізнаєтеся.

Killer Is Dead — стильна рубанка від японського візіонера Ґоїчі Суди, знаного своїми цікавими ідеями та божевільним арт-дизайном. Однак творець консольних хітів Killer 7, No More Heroes та Lollipop Chainsaw цього разу остаточно перегнув палицю у своєму візіонерстві.

Хоча на перший погляду усе класично — історія про найманого вбивцю (здається, Суда не знає, що у світі існують ще й інші професії), кінематографічна, закручена і по-своєму бзикнута. Та зрештою, все закінчилося вбивствами.

Місія 1. Місячні

Головний герой гри, Мондо Заппа, працює катом для одного державного агентства. Він носить строгий костюм, озброєний катаною та кібернетичною рукою (при потребі стає кулеметом або дрилем), небагатослівний, любить непросмажену яєчню і товариство прекрасних панянок.

Майже на початку своєї страчувальної діяльності Мондо належить убити маніакального самопроголошеного правителя Місяця. І провал самовпевненого пана Заппи — той копняк, який мав би розпочати дійсно класну історію. Натомість ми отримали нарізку потенційно цікавих, але абсолютно порожніх персонажів, непоганих діалогів та подій, між якими нема навіть натяку на якусь логічну взаємодію. Інопланетяни, єдинороги, хижий паротяг, цукерковий монстр, якудза зі живим татуюванням та палац на Місяці — будь-яку наркоманію можна витерпіти й полюбити, якщо її шматки міцно зліплені разом.

Бодай трохи компенсує це дійсно красива картинка. Не в плані технологічності, а саме що художньої роботи. Звісно, барви, наче дивишся на екран ноутбука під великим кутом, можуть і вибісити, але потім звикаєш. Є в цьому свій шарм. Особливо під час страти. А у роликах Суда страшенно прагне бути Тарантіно. І якщо спершу це йому вдається, то потім вкупі з фрагментарним сюжетом, ми отримуємо калейдоскоп вражаючих кадрів і сцен, яким знову бракує цілісності. Що сюжет, що візуальна подача — всюди клаптики, порізані катаною.

ВБИТО!

Місія 2. Press X to kill

Ігрове нутро Killer Іs Dead — примітивний слешер. Фактично комбо — це натискання кнопки атаки кілька разів підряд. Усе! Печаль цю пом’якшують кнопки ухиляння, потужного удару та півдесятка прийомів з їх поєднанням. Причому жодної функціональної цінності вони не мають; єдиний прийом, вартий опанування — обманний маневр, який дозволить миттєво вбити слабших ворогів, а босів та здорованів — нашинкувати у красивому slo-mo.

Для всього іншого є MasterCard кібернетична рука Мондо, яка дозволяє нам обстрілювати ворогів здалеку, використовуючи замість набоїв Кров — ресурс, який ми отримуємо з убитих ворогів. Ця ж таки Кров дозволяє Мондо відновлювати здоров’я будь-де і будь-коли. Ще один мінус до складності.

До речі про супротивників. З ними як для слешера все дуже бідово — півдесятка різновидів, а вміннями та поведінкою майже близнюки. Навіть боси, які, здавалося би, мають чимало зовнішньої оригінальності, вбиваються доволі типово.

Нові спецприйоми та вміння, Мондо вивчає за місячні кристали, які, як і Кров, падають з убитої вражими і лежать на рівнях у різних ящика вазах тощо — єдиних інтерактивних предметах на рівні. Інколи там само можна знайти і медсестру з великими окулярами, шприцем і бажанням підігнати вам крові. В цілому ж рівні абсолютно мертві — не розглядайся довкола, грачику, біжи собі бездумно вперед і рубай ворогів.
Порожній світ і скупа механіка.

ВБИТО!

Місія 3. Катівські радощі життя

Як не дивно, така умовність певною мірою пояснюється: агенція Мондо працює на гроші платників податків, тому все слід робити максимально швидко. І що більше грошей зекономить Мондо, то більшою буде його премія. Але на що витрачати гроші, запитаєте ви? На жінок, звісно.

За межами кампанії Killer Is Dead має ще одну розвагу — «Завдання жиґоло». Мондо йде на побачення з однією з трьох можливих панянок (не переймайтеся, тут нема єдиновибору, їх можна легко чергувати), дарує їй різний приємний мотлох та витріщається на ноги, груди, промежину і личко. І милуватися слід, лише коли дівчина відвернулася, інакше вам збоченцям дістанеться смачний ляпас. А у випадку вдалого розглядання Мондо зможе «зіграти у нижньому регістрі» (а гравцям дістанеться лише ролик) та … ке-кхем, отримати новий режим стрільби для своєї кібернетичної руки.

Третім способом розтягування часу, згаяного в грі, є випробувальні місії, які копіюють собою певні сцени з основної кампанії гри. Частина відкривається з розвитком сюжетної кампанії, іншу гравець може знайти на рівнях в особі Скарлет, медсестри з великими шприцем і серцем.

І якщо «жиґоляти» ще бодай трішки цікаво, то возитися з випробуванням є сенс хіба заради ачівок — жодного іншого серйозного стимулу гра не дає.
Розробників можна зрозуміти. Кампанія у грі страшенно коротка, мультиплеєру нема, тому накидати ігроладного мотлоху — єдиний спосіб виправдати ціну забавки. Шкода, що про якість не думали.

ВБИТО!

Місія 4. Кривенькі руці

ПК-порт Killer Is Dead з’явився майже через рік після консольного релізу. Як не дивно, керування з клавіатури доволі пристойне, зате навігація у меню налаштувань з бісовим подвійним підтвердженням усього дико діє на нерви.
Однак найбільшим враженням від портування стала критична помилка на самісінькому початку гри, яка робить гру непрохідною (і не усувається заміною збережень з подальших епізодів гри). З цієї помилкою зіткнулася понад третина покупців гри у Steam, серед яких був і автор цих рядків (дяка добрим людям, які дозволяли проходити гру зі свого пристрою). Що цікаво, баґ не мав якоїсь системи і однаково вражав власників як слабких, так і передових комп’ютерів. Вишенькою на торті стало те, що попри численну кількість листів до видавців та розробника за три місяці ніхто й пальцем не поворухнув для виправлення проблеми.

Тому таки ВБИТО!

Так і невідомо, для кого створена Killer Is Dead. Любителі слешерів не знайдуть в ній хорошої рубанки, цілісного кінця теж нема, а прихильники віртуального загравання хай пошукають щось хентайне чи пограють в ігри BioWare.

Порожняк, у якому немає нічого, окрім стильного зображення.